ДОГО 'КРАЄЗНАВЧЕ ТОВАРИСТВО 'РІДНОКРАЙ'

«СВЯТУ РІКУ» САМАРУ ОТРУЇЛИ. НАСТУПИВ МЕРТВИЙ СЕЗОН

Екозлочину проти довкілля і людей не повинно бути прощення!



Запорозькі козаки Самару називали «святою рікою» і максимально берегли її. Водна артерія не тільки використовувалася для судноплавства, а й була матінкою-годувальницею. Тут водилося чимало риби, а у прибережній Самарській товщі – звірини. Землі Самарської паланки, вцілому, вважалися найбагатшими і найродючішими серед усього Війська Запорозького Низового.

І ось «славних пращурів великих правнуки погані» вчинили черговий злочин проти історичної ріки, розголос про який ще тільки набирає обертів. Розповім лише те, що бачив на власні очі.

У суботу, 20 червня, ще затемна відправився на рибалку. Через якихось 15 хвилин уже був на одному із своїх улюблених місць – у затоці між залізничним і автомобільним мостами через Самару у бік житломасиву Рибальське. Закинув одну поплавкову вудочку, потім другу. Місце затрусив приманкою. Почало світати. Поплавки не ворухалися. Біля ніг побачив кілька мертвих рибин різної величини. Коли роздивився уважніше – вся затока була густо встелена мертвою рибою – судак, окунь, краснопір та інша. Ще більше було напівживої, яка хаотично хапала повітря у передсмертній агонії. Зазвичай, я тут ловлю карасів по 400-800 грамів, інколи трапляються коропи і навіть лини, а ранньою весною витягнув на спінінг навіть щуку 4,5 кілограма.

Риба на цей раз взагалі не клювала. Сидіти ж і спостерігати мор, не хотілося. Жоден рибалка на березі так і не появився. Склавши вудочки, через годину-півтори направився до озера, що неподалік. Там вперше дізнався, що напередодні (тобто у п’ятницю) по телебаченню промелькнула коротка інформація, що у Самару потрапили шкідливі речовини, але деталей ще ніхто не знає. Оскільки при собі, як назло, не мав фотоапарата, а подальший час був уже чітко розпланований, вирішив, відклавши всі справи, назавтра знову піти на річку, щоб зафіксувати екозлочин на фото.

Зранку зателефонував у Павлоградський район, оскільки одним із найбільших забруднювачів самарських вод є Павлоградський хімзавод. Із розмов із кількома співбесідниками вияснилося, що цей завод скидав свої шкідливі речовини весною (традиційно він це робить під кінець нересту риби) і зараз масового мору нижче Павлограду немає. Отже, залишалися ймовірними Новомосковський трубний або якийсь із дніпропетровських заводів. Потім мені вранці повідомили, що вже створена екологічна комісія, яка працює, але чітко ще не визначений виновник.

Коли сьогодні перед обідом знову прийшов на Самару, побачив уже іншу картину. По-перше, вода стала прозорішою, а це значить, що за вчора і за сьогоднішні ніч і ранок був масовий її скид у Дніпро, а далі – на Запоріжжя і Херсон. У самій заводі, відповідно, плаваючої мертвої риби стало у рази менше, дно було вкрите у багатьох місцях, в основному, дріб'язком. Головне ж, чому жахнувся – у воді не було абсолютно нічого живого: ні вужів, ні жаб, ні черепах, ні різних комах, не говорячи вже хоча б про якісь, хоч маленькі, рибинки, які раніше плавали тут табунцями. Деякі ж із підводних мешканців цього регіону занесені навіть у «Червоні книги» України та області.

Практично, не було і рибалок. Ті ж поодинокі, хто ще не знав про трагедію, чи чув про неї краєм вуха та все ж надіявся на диво, в один голос заявляли: «Повний нуль!». Уявляєте – на річці, де багато десятків видів різної риби, ні в кого навіть не надклювало ніякої наживки! А це вже, дійсно, мертвий сезон.

Обійшовши берегом кілька кілометрів униз і вверх за течією від мостів, біля селища Шевченко, одного із найрибніших місць, зустрів двох тамтешніх підлітків. Вони сказали: «Треба було три дні назад приходити фотографувати – тут отакенні лящі плавали!».

Зараз у прилягаючих до Самари житломасивах Дніпропетровська переполох: батьки дітям заборонили купатися (дорослі самі розуміють небезпеку), огородники не наважуються поливати присадибні і дачні ділянки, люди бояться купляти рибу (невідомо звідки, хоча в Самарі її виловлювали до цього як браконьєри, так і робітники рибгоспу і збували у різних точках, як правило, на вулицях). Правда, повної і потрібної офіційної інформації про небезпеку ще не відчувається (пам’ятаєте аналог – дитячу першотравневу демонстрацію у Києві відразу після чорнобильської трагедії?).

А тепер про головне: не зважаючи на те, хто винуватець знищення всього живого у Самарі внаслідок отруєння води і піддав небезпеці здоров'я жителів Дніпропетровщини, Запоріжжя, Херсонщини, повинен понести найсуворішу кару. Не просто відбутися символічним штрафом, як у нас часто-густо буває, а потрібен справедливий суд із відшкодуванням матеріальних і моральних збитків. Лише за таких умов ми примусимо підприємців берегти матінку Природу. Тепер слово за екологічною прокуратурою та іншими причетними до розслідування органами.

Як член УТМР вважаю, що своє слово повинна сказати і ця солідна громадська організація, оскільки скоєне зачіпає інтереси багатьох тисяч рибалок, хто платить свої щорічні внески (цього року – півтори сотні гривень). І все ж, вважаю, владі, насамперед, треба не покривати екозлочини, помахавши пальчиком у бік небезпечних злочинців, а вживати дієві заходи, щоб подібне не повторювалося.

 

Борис КОВТОНЮК, голова Правління ДОГО «Краєзнавче товариство «Ріднокрай»



Создан 21 июн 2015



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником