ДОГО 'КРАЄЗНАВЧЕ ТОВАРИСТВО 'РІДНОКРАЙ'

Водохрещення на Водосвятті

Водохрещення на березі затоки Самари біля Новобогородицької фортеці



Водохрещення на Водосвятті

 

До написання цього матеріалу спонукала неординарна ситуація, яка склалася впродовж останніх років у Дніпропетровську (а, можливо, і в інших регіонах України). На річці Кримка (правильніше, напевне, Кринка), що стала затокою Самари після побудови Дніпрогесу і підняття рівня води у Дніпрі, а ,відповідно, і його притоки Самари, біля Богородицької (Новобогородицької) фортеці поблизу сучасного житломасиву Шевченка частина місцевих козаків (у Дніпропетровську офіційно зареєстровано понад 40 обласних козацьких організацій!) проводять масові заходи, у тому числі, в день Водохрещення. Сюди приїжджають скупатися, чи просто взяти участь у заході сотні місцевих жителів. Хтось вперше, хтось традиційно. Все дійство відбувається без священика.

У той же час церква застерігає від проведення подібних заходів без священиків і надання магічного характеру водохресному купанню. Церква вважає, що віра у магічність – народна традиція, яка існувала у християнських народів ще до прийняття християнства на Русі. До речі, фахівці не рекомендують без спеціальної підготовки опускатися в крижану воду, щоб не застудитися.

По суті, християнська церква 19 січня відзначає як день освячення Ісуса Христа, що є одним із її найдавніших свят. За біблійною легендою це було так:

«Тридцять років Христос жив у Назареті зі Своєю Пречистою Матір'ю Дівою Марією та старцем Іосифом. Коли йому виповнилося тридцять років, він прийшов до Йордану, щоб хреститися від Іоанна. Бог відкрив Іоанну, що це не проста людина, а син Божий, тому він відмовляється хрестити Ісуса, кажучи йому: «Мені потрібно хреститися від Тебе, а Ти хочеш, щоб я хрестив Тебе». Ісус відповідав: «Не утримуй! Ми повинні робити все, що велить Бог!» Іоанн охрестив Ісуса і коли Той виходив із води, одразу ж побачив Іоанн розірвані небеса і Духа у вигляді голуба, що спускався на Ісуса. І почув Голос з небес: «Ти Син мій улюблений, в якому моє благовоління!»

В пам'ять того, що Спаситель Своїм Хрещенням освятив воду, здійснилося водосвяття: напередодні свята Богоявлення воду освячують у храмах, а на свято – в річках або інших місцях, де беруть воду».

Це така легенда. А ось історичні факти. Лише у 325 році Перший Нікейський Собор сформулював першу частину «Символів віри» у християн, де дав визначення божественності Сина Божого Ісуса Христа, а Перший Константинопольський Собор у 381 році визначив божественність Святого Духа, а ще через піввіку Ефейський Собор дав визначення Ісуса Христа як утілення Слова Божого і Марії як Божої Матері. Далі – ще цікавіше: Ісуса Христа як Бога і людину в одній особі визначив лише Халкідонський Собор аж у 451 році! Ось такі (і це далеко не всі!) набагато пізніші догматичні положення, які насаджують впродовж віків у світогляд християн. Хто вміє аналізувати, той проаналізує.

Як свідчить археологія, релігія на Землі з'явилася приблизно 40 тисяч років тому. У що ж вірили наші древні пращури? То було поєднання уявлень із науковим (як на той час) аналізом Всесвіту, що базувався на дослідженні Природи – оскільки це допомагало у повсякденному житті, насамперед, для ведення господарської діяльності. Що стосується нашої теми, то наші предки дуже шанували Богиню Яру Дану (Яра – свята), Повелительку Земної Води – як жіночий початок Всесвіту.

Водосвяття, або Ярдана, відзначається на 12-й день після зимового (22 грудня) сонцестояння, коли ніч найдовша, а день найкоротший. У цей час Земля знаходиться найближче до Сонця і у Природі відбуваються процеси, які впливають на особливий стан води, що вже підтверджено вченими. З давних-давен люди вірили у магічну силу такої води і заготовляли її на запас та здійснювали цілий ряд ритуалів. Християнська церква ж у зв’язку з відставанням юліанського календаря від астрономічного святкує 19 січня і пов'язує це із освяченням Ісуса Христа.

Як засвідчують численні дослідники, насамперед, ХІХ-ХХІ століть, українці у переважній більшості після насильної християнізації від Візантії у Х столітті завжди відзначалися двовір'ям: ззовні – християни, а в душі – язичники (хоча цей термін не зовсім правильний – він виник у церковному середовищі для означення дохристиянських і нехристиянських вірувань). Така тенденція продовжується і сьогодні. Правда, догматичні християнські вірування (як релігії рабів, що в усі часи була вигідна царям) поступово здають позиції і на перше місце в українців виходить Рідна Віра – як світосприймання, стиль життя, що охоплює всі сфери. Якраз вона спочатку проявляється на генетичному, підсвідомому, рівні. Інтерес до ще дохристиянських вірувань – як багатотисячного пласту нашої історії – невпинно зростає.

А тепер повернемося на берег річки. Якщо у минулому році, наприклад, лід був товстим і козаки зробили ополонку у вигляді козацького хреста, то нині зима виявилася теплою: Дніпро взагалі не замерз, а Самара хіба що понад берегами. Навіть у затоці, де традиційно проводять заходи, лід хоча і був суцільним, але дуже тонким – близько трьох сантиметрів. Приїжджали і від’їжджали охочі скупатися, та, на жаль, такої можливості не було. Тоді голова Благодійного козацького фонду Івана Сірка Владислав Ладигін роздягнувся і пробив величезним дрюком доріжку метрів до двадцяти, а сотник Сергій Іванченко розчистив її від уламків криги.

Після того Владислав знову направився у воду і започаткував дійство. За ним – від підлітків до людей похилого, навіть сім'ями. На березі ж козаки пригощали щойно звареним кулішем та гарячим чаєм.

Хтось, можливо, цей захід ототожнював із Водохрещенням – як день освячення Ісуса Христа, хтось – із Водосвяттям (Водокресом), святом Яр-Дани, оскільки все відбувалося без церковників. Але всі, хто відчув радість крижаної води, вірили у її цілющість.

Християнська церква нещадно викорінювала язичницькі свята, традиції, культуру, Звичай (як норми поведінки і як ідеологічно-правову систему) та Звичаєве Право, що виникло на його основі (детальніше про це на сайті «Козацька муза Бориса Ковтонюка»: bkovtonik2.io.ua), та все інше. Правда, їй навіть за багато віків не вдалося виконати свою суть по руйнуванню нашого народного світогляду і вона змирилася з деякими святами (наприклад, Коляда, Купала тощо) і тепер пов'язує їх із подіями Священної історії. Чого лише не зробиш для поневолення народу! І не тільки нашого.

 

Борис КОВТОНЮК, фото автора

Січень 2012 року



Обновлен 23 янв 2012. Создан 20 янв 2012



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником