ДОГО 'КРАЄЗНАВЧЕ ТОВАРИСТВО 'РІДНОКРАЙ'

Сандармох - барометр поведінки сучасної влади

Розкриті таємниці зникнення соловецького етапу у 1937 році



САНДАРМОХ – БАРОМЕТР ПОВЕДІНКИ СУЧАСНОЇ ВЛАДИ

 

      Влітку 1997 року, тимчасово працюючи на Ялтинській кіностудії, я мав можливість багато часу спілкуватися із відомим дніпропетровським письменником-краєзнавцем журналістом Миколою Чабаном, який чимало уваги приділяє дослідженням репресованих комуністичною владою наших земляків. Якось мова зайшла і про політв’язнів Соловецької тюрми особливого призначення, яких у 1937 році посадили на баржу і кудись повезли. Після того про жодного з них не було ніяких вістей. Існувала загальна думка, що усіх їх потопили у морі. Саме тоді, 15 років тому, активісти «Меморіалу» із Санкт-Петербургу і Петрозаводська відкрили страшну таємницю із загадковим зникненням баржі з арештантами: їх привезли до Карелії і розстріляли у лісі за 19 кілометрів від міста Медвежогорськ в урочищі Сандармох.

      Подальші дослідження показали, що весь «Соловецький етап» – 1111 в'язнів – за рішенням особливої трійки УНКВС Ленінградської області капітан НКВС Матвєєв розстріляв 27 жовтня, 1, 2, 3 і 4 листопада 1937 року. Серед розстріляних – близько 300 українців. Пік звіриної розправи над «українськими буржуазними націоналістами» із соловецького етапу припав на 3 листопада. У цей день їх було мордовано, а потім розстріляно 139 осіб. Фактично знищено цвіт нації. Це – письменники Валер'ян Підмогильний, Григорій Епік, Микола Зеров, Микола Куліш, Мирослав Ірчан, режисер Лесь Курбас, історик Сергій Грушевський (брат президента УНР Михайла Грушевського) та інші. Перші два – із Дніпропетровська.

      Переглядаючи списки розстріляних, довелося побачити ще близько десятка імен наших земляків, можливо, менш відомих, а то й невідомих загалу. Наприклад, Григорій Дмитрович Артемович із с.Широкого Криворізького округу (нині райцентр), агроном-плановик контори Центрплодоовоч; Олександр Григорович Прохорець із Микільського Дніпропетровського району, якого повторно арештували як організатора «терористичної бойової групи при Сільгоспакадемії ім.Тімірязева» («під його керівництвом йшла підготовка до здійснення теракту над т.т.Сталіним і Кагановичем перед 17 з'їздом ВКП(б)»); Василь Петрович Сірко, колишній завідуючий агітмасовим відділом ЦК КП(б)У, секретар Криворізького міськкому, член бюро Дніпропетровського обкому КП(б)У та інші.

      Взагалі в урочищі Сандармох розстріляно, за архівними даними, близько 10 тисяч людей. Крім політв’язнів Соловецького табору особливого призначення, ще понад 4,5 тисячі в’язнів Біломор-Балтійського каналу, 3,5 тисяч жителів Карелії. Тут знайшли свою смерть представники майже 60 національностей.

      Коли один із найжахливіших злочинів Кремля став відомим громадськості, на місце масового розстрілу почали приїжджати родичі загиблих, земляки і просто небайдужі люди, щоб вшанувати пам'ять невинно убієнних. Вперше на тому місці мені вдалося побувати влітку 2004 року, коли разом із дружиною повертався із Соловецьких островів і завітав до Карельської республіканської громадської організації «Товариство української культури «Калина», яку тоді очолювала Лариса Скрипник, нині її Почесний голова. Саме вона приклала чимало зусиль, щоб увічнити пам'ять розстріляних і за народні гроші, зібрані від українців з різних країн, встановити восени того ж 2004-го в урочищі пам’ятник скульпторів Миколи Малишка і Назара Білика у вигляді козацького хреста. Він – чи не єдиний у світі, споруджений громадською організацією – без жодної державної копійки! Офіційно відкрито пам’ятник на початку серпня 2005-го року – у Міжнародний день пам'яті жертв великого терору 1937-1938 років. Памятник высотой 3 м из серого гранита с высеченными барельефами и надписью: «Убiєнним синам Украiни». Сзади плита с текстом на русском и украинском языках: «Казацкий крест / Установлен в октябре 2004 года Обществом украинской культуры "Калина" Карелии на пожертвования граждан Украины, Америки, Карелии, Канады, г.Воркуты. Скульпторы: Николай Малышко и Назар Билык. Козацький хрест / Встановлений в жовтнi 2004 року Товариством украiнськоi культури "Калина" Карелii на пожертви громадян Украiни, Америки, Карелii, Канади, м.Воркути. Скульптори: Микола Малишко та Назар Бiлик».

      Виповнилося 75 років від тієї страшної трагедії. Вже склалася традиція, що до урочища Сандармох у першу неділю серпня щороку приїжджає із різних країн багато люду – як у складі делегацій, так і автономно. Зібралися в дорогу і ми з дружиною на пенсійні заощадження, щоб ще раз віддати данину пам'яті загиблим землякам і на власні очі побачити пам’ятник, для спорудження якого свого часу теж зробили свій посильний внесок.

      У суботу, 4 серпня, напередодні виїзду до Сандармоха у Центрі національних меншин Республіки Карелія в Петрозаводську відбулася зустріч прибулих із України та членів місцевого Товариства української культури «Калина». Уже того вечора багато присутніх були неприємно здивовані деякими речами. Наприклад, із Києва прибув великий автобус майже наполовину незаповнений. Як пояснив керівник делегації Григорій Куценко йому не дозволили брати більше людей. Була і невеличка делегація від Іванофранківської облдержадміністрації. Відразу виникло запитання – чому на трагічний ювілей не приїхали делегації, чи представники з інших областей? Правда, поодинокі патріоти самотужки добиралися з України до далекої Карелії, хоча далеко не всім (наприклад, із Полтавщини) вдалося це зробити. Українці Карелії запросили на відзначення трагічного ювілею і консула України у Санкт-Петербурзі, та отримали відповідь, що через зайнятість підготовкою виборів до Верховної Ради прибути не може. Генеральний консул Республіки Польща у Санкт-Петербурзі Петро Мартинюк, наприклад, знайшов час і відвідав Сандармох разом із своїми земляками.

      Навіть сьогодні декому не хочеться, щоб про масові розстріли знали побільше сучасників і робили об’єктивні висновки. Яскравий приклад – в Сандармох ще на білоруському кордоні на вимогу російських високопосадовців без будь-яких пояснень не пропустили відомого українського журналіста Сергія Шевченка, який до цього побував сім раз в Карелії і написав про злочини Кремля кілька книг і цілий ряд публікацій у ЗМІ. До речі, це далеко не єдиний випадок, коли російська сторона ставить перепони тим, хто може донести правду українцям про скоєні над ними злочини.

      Президент Віктор Ющенко Указом від 21 травня 2007 року №431/2007 «Про заходи у зв’язку з 70-ми роковинами Великого терору – масових політичних репресій 1937-1938 років» зобов’язав Український Інститут національної пам'яті щороку споряджати на початку серпня експедицію в Сандармох і на Соловецькі острови. У зв’язку із зміною влади у державі та керівництва в самому Інституті і перетворення його з органу виконавчої влади на рядовий науково-дослідний дослідження почали заморожуватись. Як наслідок – цьогорічна поїздка делегації взагалі могла не відбутися, якби не своєчасна допомога спонсорів.

      У неділю, 5 серпня, в урочищі Сандармох в офіційній поминальній церемонії взяли участь перший заступник Голови Карелії Олександр Чаженгін, керівник Адміністрації Голови республіки Карелія В'ячеслав Баєв, міністр із питань національної політики, зв’язків із громадськістю, релігійними об'єднаннями та ЗМІ Лана Мігунова, керівники Медвежогорського району, активісти Санкт-Петербурзького та Петрозаводського «Меморіалів» та інші. Всього – кілька сотень людей, переважно із України, Естонії, Польщі, Москви, Санкт-Петербурга, Карелії.

      За 15 років після оприлюднення жахливих даних про Сандармох з України не було там жодної офіційної делегації. Як правило, приїжджають представники громадських організацій, політв’язні, родичі загиблих, патріоти. Жоден член уряду, депутат Верховної Ради, за винятком Ярослава Кендзьора, не відвідав Сандармох. До речі, Верховна Рада не підтримала пропозицію Кендзьора про відзначення 75-річчя трагедії у Сандармосі. А це – яскраве свідчення «хто є хто».

      3.11.2012р.                              Борис КОВТОНЮК.



Обновлен 27 ноя 2012. Создан 03 ноя 2012



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником